<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<!-- If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/ -->
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:lj="http://www.livejournal.com">
  <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:clara_tai</id>
  <title>Пляшка</title>
  <subtitle>clara_tai</subtitle>
  <author>
    <name>clara_tai</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="http://clara-tai.livejournal.com/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="http://clara-tai.livejournal.com/data/atom"/>
  <updated>2007-10-04T19:12:59Z</updated>
  <lj:journal userid="13868625" username="clara_tai" type="personal"/>
  <link rel="service.feed" type="application/x.atom+xml" href="http://clara-tai.livejournal.com/data/atom" title="Пляшка"/>
  <link rel="hub" href="http://pubsubhubbub.appspot.com/"/>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:clara_tai:1429</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://clara-tai.livejournal.com/1429.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://clara-tai.livejournal.com/data/atom/?itemid=1429"/>
    <title>музіка</title>
    <published>2007-10-04T19:12:59Z</published>
    <updated>2007-10-04T19:12:59Z</updated>
    <content type="html">сьодні почула &lt;strike&gt;пєснь пєснєй&lt;/strike&gt; пісеньку у виконання не знаю кого. і було там шось типу "джинси старі наділа, джинси... волосся розпустила..." так от, моя дупа в моїх-таки старих порозтягуваних джинсах - ето нєчто. сама бачила.&lt;br /&gt;да, ще мене взбудоражила пісенька про "мальчега-кросавчега"... купа емоцій. у мене. де зберігати тую купу? тре найти мальчика і запхать до нього в сейф.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:clara_tai:1086</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://clara-tai.livejournal.com/1086.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://clara-tai.livejournal.com/data/atom/?itemid=1086"/>
    <title>clara_tai @ 2007-10-03T01:41:00</title>
    <published>2007-10-02T22:56:40Z</published>
    <updated>2007-10-02T22:56:40Z</updated>
    <content type="html">вона колись мені демонструвала мені свої довжелезні розмальовані нігті. в дешевому салончику на оболоні їй приклеїли шматки сілікону чи як там воно називається. і вона ходила, тицяючи своїми пальцями куди тре було й не тре. і так вивертаючи їх, щоб усі ж ото побачили тую красоту нєзємную... і от я відростила такі нігті. свої, не салонні, а справжні, без гелю, і теж розмалювала. щоб довести собі, що я теж можу ходити з пазурями. що я теж умію.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вона весь час ходила на підборах. мені вже аж інтересно стало: коли вже в неї стомляться ноги настільки, що вона скине ті свої понтові туфлі й взує кеди, ямк нормальна людина? вона почала їздити винятково на таксі через ті туфлі. вона шукала собі мужиків з машинами, і вони,&amp;nbsp; мужики, возили її додому після роботи. про подорож в офіс я мовчу, бо це й моїм шнуркам ясно... я накупила собі чудесних, гарних туфлів на підборах. сінді кроуфорд, та американська красотга, і та би позаздрила моїм ногам у тих туфлях.&amp;nbsp; а лише доводила собі й усьому світові: я так можу.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вона не носила штанів. я теж купила спідниць. коротких. вона пила мартіні. я теж навчилася, хоча гидота неймовірна. я завела собі мужика, і він возив мене, куди я схочу...&lt;br /&gt;але якось я не витримала. я заволала. я завила. мені стало самотньо й холодно (ба, короткі спідниці зробили свою чорну справу!) обрізала нігті, вдягла кеди й джинси...&lt;br /&gt;як добре, що є люди, яким не треба нічого доводити...</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:clara_tai:853</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://clara-tai.livejournal.com/853.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://clara-tai.livejournal.com/data/atom/?itemid=853"/>
    <title>Бойовій подрузі присвячується</title>
    <published>2007-10-02T22:40:13Z</published>
    <updated>2007-10-04T18:56:32Z</updated>
    <category term="друзі"/>
    <content type="html">Нє, це не танк "катюша", це моя подруга, па самєстітєльству жж-френд &lt;span class='ljuser ljuser-name_marble_flower' lj:user='marble_flower' style='white-space: nowrap;'&gt;&lt;a href='http://marble-flower.livejournal.com/profile'&gt;&lt;img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /&gt;&lt;/a&gt;&lt;a href='http://marble-flower.livejournal.com/'&gt;&lt;b&gt;marble_flower&lt;/b&gt;&lt;/a&gt;&lt;/span&gt;. їй сьогодні виповнюється не скажу кіко:) але вітаю. гарно посвяткувати тобі з моєю таки участю. файних подарунків. достойних мужчин. гарного шефа. нового фільма ренати. троянд. мартіні. парижу...&lt;br /&gt;вопшем... хеппі бьоздей, друх:)</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:clara_tai:726</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://clara-tai.livejournal.com/726.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://clara-tai.livejournal.com/data/atom/?itemid=726"/>
    <title>шшшшшшшшш...</title>
    <published>2007-09-22T14:11:59Z</published>
    <updated>2007-09-22T14:25:41Z</updated>
    <content type="html">заглох телефон. я його втопила в унітазі. своє мобло я люблю, тобто любила, але фатальна випадковість обрубала наші з ним стосунки. шо поробиш??? до наступної зарплати не бачить мені цього блага цивілізації. сімка хоч жива - і то добре. буду пхать її у васьчин тіліхвон. йому шо? а мені актівну жизнь треба вести. а ще краще - забрати у васьки його соні-ерік і теж угрохать. але так драматично вбить, з катастрофою... лайна хай не купує. нокіа рулить!!!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;мовчить аська. я її вимкнула сама, бо мене гм... не впирають чуваки, котрі там зараз сидять. а чурки безперестанку штормлять мій номер і, називаючи мене наташою, пропонують руку, сєрце і почки. скоти. шо їм там не сидиться в їхній грьобаній туреччині??? жували би собі люля-кебаб, шаурму і не пхалися б. шо вони "роксолани" не дивилися шолі???&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;мовчать сусіди. бояться, щоб я їх знов не затопила. будуть знати, як включати ту ацкую машину, коли я сплю.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;а ще замовкне зараз жж. багато тут мотлоху назбиралося, і я щаз повидаляю його. набридло. рукописи, мож, і не горять, а от жж-письмена оч даже харашо стираються. пака, старий жж, превед, новий. так розпочинається нове жжиття. піду за це вип"ю. тут вот до мене скоро гості мають прилізти. потім усіх прожену і завалюся спати. всьо.</content>
  </entry>
</feed>
